Иисус, давай поговорим,
Без Тебя я жизнь не представляю,
Ты пришёл, чтоб другом стать моим,
Ни на что Тебя не променяю.
Ты пришёл, чтоб уничтожить грех,
Чтоб со мной местами поменяться,
Нёс Ты наказание за всех,
Чтобы нам Тобою оправдаться.
Иисус, прошу, не уходи,
Я Тебя жить в сердце приглашаю,
Умоляю, путь мне укажи,
Мой Господь, о небе я мечтаю.
Я хочу с Тобою есть и пить,
Проводить с Тобою дни и ночи,
Я хочу с Тобою вечно жить...
Боже мой, а Ты со мной жить хочешь?
Я хочу любить, что любишь Ты,
И грехи с Тобою ненавидеть,
Быть хочу свечой средь темноты,
В каждом из людей Твой облик видеть.
Мой Господь, мне сердце измени,
Смой с меня грехи Своею кровью,
Скоро кончатся земные дни,
Жду Тебя, Спаситель мой. С любовью.
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Шпала - zaharur Слово \"Господь\" (равно как и \"господин\") в еврейском языке одного корня со словом \"шпала, цоколь\", то есть то, что служит опорой, основанием. В нашем понимании \"господин\" это тот, кто властвует, довлеет, находясь сверху. В действительности, всё наоборот.
Кто же эти две рельсы, хотелось бы, чтобы читающий поразмыслил сам.
Иначе, притча перестанет быть притчею, и потеряет своё назначение :)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
