Всякий, пребывающий в Нем, не согрешает; всякий согрешающий не видел Его и не познал Его.
Объяснить хотел я брату, что такое благодать
И раз к смерти нет возврата, больше нам не согрешать
Что Спаситель поселился в нашем сердце навсегда
Брат послушал, помолился и сказал : всё ерунда
Согрешаем мы без счёта, а иначе мы лжецы
Дети, юноши, да что там, согрешают и отцы
В этом смысл христианства, чтобы много согрешать
И с безнадёжным постоянством покаянья совершать
Почему в тумане души, потому что жизни нет
Неспособны Бога слушать, неспособны видеть свет
Во что верим непонятно. Если грех непобеждён
Возвращается обратно пёс который не спасён
Грех и смерть неразделимы, жизнь и святость суть одно
Жизнью в святости хранимы, смерть грехом влечёт на дно
Жизнь ! Другого нет секрета. Иисус грехи убил !
Так держись за слово это. Всё. Тебя Бог воскресил !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 2993 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
